​​Два роки, 13 парків і сотні деталей: як ми створювали уніфіковану навігацію для Карпат

Цьогоріч FZS спільно з 13 нацпарками Карпат почали впроваджувати уніфіковану систему інформаційного облаштування. Загалом підготували 855 носіїв — це і вхідні знаки, і великі інформаційні стенди, та попереджувальні таблички. Наразі такі носії вже встановлюють у 4 нацпарках, до кінця року мають встановити ще у дев’яти.

Реалізація проєкту тривала більше двох років під кураторством Сергія Підмогильного — координатора розвитку туризму природоохоронних територій у FZS Україна. Ми розпитали експерта про закулісся цього процесу і занотували короткі відповіді.

Єдиний стиль

Щоб осягнути масштаб цього проєкту, треба розуміти, що раніше у кожного парку була своя історія створення інформаційних стендів. З різними стилями, підходами, часто навіть в межах одного парку. Наше завдання було з допомогою існуючого брендбука задати стиль, який буде універсальним, впізнаваним та зрозумілим для усього Карпатського регіону. Щоб цей стиль прослідковувався від установи до установи. Тоді турист знатиме, чого очікувати від стенду — легко зчитає текст, карту чи інфографіку.
Такий уніфікований стиль нацпарків я зустрічав в США, Ізраїлі, Франції та ряді інших країн.

Формати стендів

Їх є три: великі, малі і панорамні.

Великі стенди розміром 180×90 см або 180х120 см  — містять картосхему та можливі маршрути, загальну інформацію про парк, QR-коди про платні послуги або сайт парку, телефони рятувальників. На правій стороні ми подаємо інформацію про об’єкти, що знаходяться поруч. Великі стенди розставляють у місцях найбільшої концентрації туристів: на залізничних вокзалах, на автостанціях, біля адміністрацій парків, біля візит-центрів та на перехрестях туристичних шляхів.

Малі інформаційні стенди розміщують вздовж маршрутів, якими прямує турист. Тобто це опис флори, фауни, яка трапляється у цих місцях, цікаві об’єкти спадщини.

Панорамні — встановлювали на оглядових майданчиках, щоб краще зорієнтувати, краєвиди яких гір та інших знакових об’єктів турист бачить перед собою.

Один стенд — велика команда

Наповнення кожнісінького стенду — це кропітка робота, що затягнулась на два роки. По-перше, нам потрібно було визначити логіку викладу інформації — як подати різний вид контенту на стенді заданого розміру. Нашим рішенням став модульний підхід.

Наприклад, стенд 180×90 см ділиться на три секції. А вони, в свою чергу, можуть бути вертикальними симетричними, або одна вертикальна і дві інші — горизонтальні. Така гнучкість дозволяла нам пристосовуватись до контенту, залишаючись в одному форматі. Крім того, майже усі інформаційні носії мають дублювання англійською мовою, і до цього ми залучаємо носіїв мови.

Візуальний контент

Проєкт затягнувся через неякісний контент чи його брак  — в першу чергу фотографій. Чимало світлин нам передали наукові працівники нацпарків, але дуже часто роздільна здатність була надто малою, щоб її можна було давати у друк. Тож ми пірнали у власні архіви FZS, наймали професійних фотографів. Гадаю, половина усіх фотографій на стендах — заслуга нашої команди. До кожної ми прописували авторське право, ім’я фотографа.

Крім сучасних фотографій, є ще ретрофото, фрагменти старих  карт. Загалом, візуальний контент на цих стендах — різний. Для нацпарку «Зачарований край» нам хотілось зобразити гори вулканічного походження, які знаходяться на його території. Нацпарк не мав жодних зображень, тому ми самі занурились у наукові статті і разом з парком і дизайнеркою Тетяною Кабаковою шукали способи, як через 3D-мапи візуалізувати вулканізм і зробити так, щоб турист зміг його помітити.

Про конструкцію для опор

Довелось придумувати спеціальну конструкцію, щоб стенди можна було поставити навіть без електроінструментів. Бо, скажімо, у нацпарку Верховинський чи інших високогірних районах є території, куди не під’їдеш машиною. Ми повинні були спроєктувати такі опори, щоб для їхнього монтажу було достатньо гайкового ключа.

Нам було важливо знайти найкращого виробника стендів на українському ринку. Тут важлива якість – бо стенди розташовані на вулиці за будь-яких погодних умов.  Тому увесь каркас щита зварюється та оцинковується, покривається водостійкими матеріалами. Окрім того, поверхня має ультрафіолетовий захист від вигорання. Гарантія — 7 років.

Ми намагалися вивірити кожен елемент. Частина металевих закладних, яка виступає на поверхні землі, була покрита порошковою фарбою. До неї трьома шурупами кріпиться дерев’яна опора, яку готували столяри FZS. І навіть вони підходили максимально ретельно — зрізаючи верхівку у вигляді піраміди, щоб дощ чи талий сніг могли стікати та не псувати деревину.

Про співпрацю з парками

Ми почали проєкт з інвентаризації усіх наявних стендів — розставляли їх на карті і наочно бачили, де їх бракує, позначали, які стенди є зношеними чи пошкодженими. Спільно з нацпарками узгоджували, де мають знаходитись нові стенди, якого формату вони мають бути, про що мають розказувати, яка в тому логіка.

Наступний етап — аналіз туристичних шляхів, оновлення їх мереж та промальовування нових карт для інфостендів. Не всі нацпарки мали лінії маршрутів, поєднаних у мережі.  Наприклад, у Верховинському їх фактично не було. Тобто в процесі більше ніж річної роботи разом з парком ми розробили нову мережу, що лягла в основу картосхеми, і яка, маю надію, в майбутньому буде промаркована й ознакована. 

Мені дуже цінно, що в процесі розробки нових інфоносіїв нацпарки тепер й самі бачать цілісну картину. У цій співпраці парки вчилися від нас логіки побудови самих стендів та їх розташування, разом з нашою командою переймали підхід до дизайнування та написання компактних і цікавих текстів.

Замість висновків

Залаштунками залишилось чимало дрібничок, і гайок, і болтів, і документів. Ніби на перший погляд не складне завдання — оновити інформаційну навігацію, але насправді за цим стоїть дуже багато організаційних, планувальних та стратегічних моментів. І нацпарки цьому теж вчились.