Рівненський заповідник: повернути воду болотам на площі 20 тисяч гектарів
У Рівненському природному заповіднику реалізують перший в Україні комплексний проєкт із відновлення гідрологічного стану боліт такого масштабу. Він охоплює два болотні масиви – Сиру Погоню та Сомине – загальною площею 20 тисяч гектарів, це приблизно чверть площі Києва. Роботи проводитимуться на окремих, найбільш пріоритетних ділянках.
Підготовка до робіт тривала понад три роки. Із 2023 року науковці, гідрологи та фахівці з охорони природи проводили дослідження, моделювання та проходили всі необхідні погодження, включаючи оцінку впливу на довкілля (ОВД). Реалізується проєкт за підтримки Франкфуртського зоологічного товариства (ФЗТ).
За словами заступника директора з наукової роботи Рівненського природного заповідника, кандидата біологічних наук Михайла Франчука, ключова мета – стабілізувати природний гідрологічний режим, порушений століттям меліорації, торфодобування, бурштинової лихоманки та кліматичних змін.
«Усе це спричинило втрату водності боліт через розгалужену мережу меліоративних каналів та зниження рівня ґрунтових вод. Як наслідок – трансформація болотних ландшафтів, підвищення ризику пожеж і заліснення», – пояснює науковець.
Інженерні рішення
Проєкт передбачає три типи споруд:
- водоперепускні споруди (8 одиниць) – конструкції із трубами та камінням, які забезпечуватимуть перетікання води з надмірно зволожених ділянок у більш сухі;
- земляні перемички (17 одиниць) – перекриватимуть канали, аби вода розливалася в боки та й менше стягувалася в канали;
- шандорні запори (15 одиниць) – довгі дерев’яні балки, надійно скріплені між собою, які створюватимуть певний аналог бобрових загат у місцях формування рідкісних природних комплексів, де важливо уникнути використання важкої техніки. Вони стабілізуватимуть втрату води у період повеней та підтоплень.
Наукова підготовка
Ще на етапі розроблення інженерного плану в заповіднику заклали систему передпроєктного моніторингу: встановили 17 п’єзометрів – автоматичних датчиків, що вимірюють рівень підземних вод.
«Ці прилади можуть записувати інформацію протягом десяти років. Вони працюють уже другий рік поспіль, тож ми маємо дані до початку реалізації проєкту. Упродовж наступних восьми років зможемо відстежувати зміни рівня води та порівнювати показники до і після втручання. Саме це буде головним індикатором успішності проєкту», – зазначає Михайло Франчук.
Перші результати очікують побачити вже в найближчі сезони: стабілізацію рівня води та зміни основних гідрохімічних показників болотних вод. Також має розпочатися відпад (відмирання) берези, сосни та осики, які заліснили болота в місцях втрати вологи. Процеси їхнього відмирання та розкладання будуть помітні за гідрохімічними показниками».
У заповіднику заклали 30 наукових ділянок розміром 10 × 10 метрів для спостережень за змінами рослинного покриву та гідрохімічних параметрів.
Згодом очікують відновлення популяцій індикаторних видів, зокрема гідрофільних: куликів, видри, горностая та водяної полівки. Повне відновлення рідкісних болотних рослин, зокрема червонокнижних орхідей, може тривати близько десяти років.
Команда проєкту
Це перший проєкт на Поліссі, коли ренатуралізація боліт реалізується комплексно. Франкфуртське зоологічне товаристо об’єднало команду Рівненського природного заповідника, широке коло науковців різних сфер, міжнародних партнерів та вже кілька років координує наукові, інженерні, управлінські, закупівельні та логістичні процеси.
«Роботи є частиною міжнародної природоохоронної програми “Дике Полісся” (Wild Polissia), яку координує Франкфуртське зоологічне товариство. У її межах передбачено відновлення близько 17 тисяч гектарів торфовищ, боліт і заплавних екосистем на території Рівненського, Древлянського та Чорнобильського заповідників», – додає Еллені Вендрас, очільниця програми «Дике Полісся».
Значення боліт
Якщо у минулому столітті значення боліт знецінювали, то тепер дедалі очевидніше, що вони є критично важливими для збереження біорізноманіття та кліматичної стійкості. Обводнені болота є важливими оселищами для рідкісних видів, накопичують прісну воду та вуглець і допомагають регулювати водний баланс регіону. Вони здатні пом’якшувати наслідки весняних паводків, а відновлення їхнього водного режиму допоможе утримувати воду в торфових покладах і зменшити ризик масштабних пожеж.
«Зараз пожежонебезпечний сезон через зміну клімату триває практично з лютого по грудень. Наприклад, у 2019 році метеорологічна зима на Західному Поліссі тривала всього два дні», — зазначає Михайло Франчук.
Для місцевих громад болота є джерелом ягід та інших недеревних ресурсів. Після початку повномасштабного вторгнення вони також набули особливого значення для безпеки північних кордонів України: обводнені території є природною перешкодою для просування техніки та військ.
«Зміни в екосистемах відбуваються дуже швидко. Я досліджую ці болота вже 15 років. Пам’ятаю час, коли вода тут сягала грудей, а взимку стояли тріскучі морози. Із 2014 року почалися масштабна посуха та бурштинова лихоманка. У 2015 році я вже ходив у сандалях там, де раніше ледь пробирався водою. Ми не можемо зволікати — потрібно діяти», — підсумовує Михайло Франчук.
Новини
Українські Карпати: де межа між економічним розвитком і збереженням природи?
Biomon.app: українська розробка, яка полегшує вивчення природи