Міхаель Бромбахер: чому зараз підтримка нацпарків і заповідників критично важлива

Уже чотири роки спогад залишається незмінним: шок раннього ранку 24 лютого 2022 року, коли Росія вночі розпочала повномасштабний жорстокий напад на Україну.

У перші години думки змінювали одна одну. Як наші співробітники? Хто в безпеці? Кого потрібно евакуювати з Києва чи з півночі країни, де існує загроза прямого обстрілу? І як допомогти тисячам людей, які шукали прихистку в будівлях національних парків у відносно безпечних Карпатах?

Ситуація була хаотичною — і водночас було зрозуміло: потрібно діяти.

Буквально за кілька днів до вторгнення ми зареєстрували в Україні три пікапи. У нас була сильна команда в Карпатах і доступ до дизельного пального. Те, що за звичайних обставин здавалося другорядним, у ті дні стало вирішальним. Завдяки надзвичайній хвилі пожертв ми змогли відреагувати практично миттєво. Уже за кілька днів ми доставляли гуманітарну допомогу в природоохоронні території: забезпечували людей продуктами харчування та медикаментами, привозили ліжка й матраци. За короткий час облаштували понад 3000 спальних місць. У перші тижні й місяці доправили понад 100 тонн продуктів, медикаментів та обладнання до 35 природоохоронних територій країни — зокрема й на сході, неподалік лінії фронту, де люди знаходили прихисток в адміністративних будівлях національних парків.

Для адміністрацій природоохоронних територій цей час став подвійним викликом. Багато працівників добровільно стали на захист країни й раптово вибули з роботи. Водночас установи мали виконувати гуманітарну місію, до якої ніхто не був підготовлений. Те, що швидка реакція стала можливою, — результат солідарності, яка вийшла далеко за межі України. Румунська організація Foundation Conservation Carpathia (FCC) надала продукти, транспорт і фінансову підтримку. Національні парки та біосферні заповідники Німеччини також долучилися: їхні працівники брали відпустки й особисто доставляли гуманітарні вантажі до польсько-українського кордону. У ті тижні стало особливо відчутно, наскільки тісно природоохоронні території Європи пов’язані між собою.

Посеред війни, яка щодня забирає людські життя, руйнує міста й надовго забруднює поля та водойми, виникає закономірне запитання: чому саме зараз важливо продовжувати підтримувати природоохоронні території України?

Тому що сьогодні вони — це більше, ніж осередки охорони природи. Це простори безпеки для людей. Карпати дають родинам можливість хоча б ненадовго відпочити від війни — без повітряних тривог і постійної небезпеки. Тут можна перевести подих.

Разом із карпатськими нацпарками та заповідниками ми розгорнули масштабну програму екологічної освіти. Понад 1300 дітей за останні півтора року взяли участь в екскурсіях у природу. Створюються нові табори, щоб діти й підлітки могли проводити час у середовищі, яке дарує відчуття стабільності там, де панує невизначеність.

Однак значення природоохоронних територій виходить далеко за межі сьогодення.

Праліси української частини Карпат і величезні внутрішні водно-болотні угіддя Полісся належать до найцінніших природних ландшафтів Європи. Вони накопичують значні обсяги вуглецю, регулюють водний баланс, є осередками виняткового біорізноманіття та формують екологічний хребет нашого континенту. У часи війни та політичної нестабільності існує ризик ослаблення таких територій або посилення економічного тиску на них після завершення бойових дій.

Щоб зберегти їх, потрібні сильні національні парки — з ефективними адміністраціями, забезпеченими рейнджерами, надійною інфраструктурою та стабільним фінансуванням.

Саме тому нині ми підтримуємо 20 національних парків і природоохоронних територій у двох ключових природних регіонах країни — Поліссі та Карпатах, забезпечуючи їх найважливішим. Закуповуємо спорядження для рейнджерів, відновлюємо будівлі, покращуємо теплоізоляцію, встановлюємо сонячні панелі та ефективні системи опалення, щоб зменшити витрати на утримання. У власній автомайстерні безкоштовно ремонтуємо транспорт парків. Оновлюємо місця для проживання відвідувачів і модернізуємо візит-центри, аби природоохоронні території могли в довгостроковій перспективі отримувати власні доходи. Адже лише фінансово стабільні парки здатні виконувати свою охоронну функцію.

Війни залишають по собі не лише людські, а й екологічні рани. Коли настане час відбудови, буде критично важливо, щоб останні праліси та старовікові ліси Європи в Карпатах і багаті на види водно-болотні угіддя Полісся не опинилися під додатковим тиском. Зміцнюючи природоохоронні території вже зараз, ми забезпечуємо їхню спроможність діяти в майбутньому.

Якими б не були наступні роки, для нас очевидно одне: ми стоїмо поруч із природоохоронними територіями України. Ми підтримуємо людей, які там працюють і живуть, — стільки, скільки буде потрібно, і настільки, наскільки це можливо. І робимо це з переконанням, що збереження цих унікальних ландшафтів має значення не лише для України, а й для всієї Європи.