#6 Пікапи, уніформа та плани управління: як два німецькі проєкти змінили 13 парків

25 історій-спогадів до 25-річчя Франкфуртського зоологічного товариства в Україні. Ми поспілкувалися з людьми, що стояли біля витоків організації в Україні та реалізовували перші проєкти разом з ФЗТ.

Як ентузіазм однієї людини привів в Україну 14 мільйонів євро, а нічна чернетка грантової концепції перетворилася на багаторічну підтримку для ще п’яти карпатських установ? Про це у шостій історії розповідає Міхаель Бромбахер, який із 2011 року очолює Європейський департамент ФЗТ. Згадаємо і про трансформацію українського відділення, коли війна стала поштовхом для об’єднання двох окремих команд у єдину.

Для запуску великих проєктів вартістю десятки мільйонів євро іноді достатньо ентузіазму однієї людини. Вольфганг Фремут був саме такою людиною.

До 2011 року Фремут очолював Європейський департамент Франкфуртського зоологічного товариства. Великий друг і лобіст України, він докладав чимало зусиль, щоб у Німеччині більше знали про природоохоронну цінність українських ландшафтів і про зміни, які тут відбувалися.

А зміни були справді масштабними: з 2000 року в Україні створили понад 40 національних природних парків. Кожен президент мав амбітні плани щодо розширення природно-заповідного фонду й підписував відповідні укази. Лише за каденції Віктора Ющенка було створено 16 національних парків, з яких 11 — одним указом і в один день.

Це вразило Фремута. Він зрозумів, що підтримки лише з боку ФЗТ недостатньо. Тож звернувся безпосередньо до Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини, яке реалізує міжнародні проєкти через державний банк KfW.

Там відповіли: «Це звучить цікаво, але український уряд має офіційно звернутися по підтримку під час міжурядових переговорів. Лише тоді німецький уряд зможе надати фінансування». Так і сталося.

За результатами переговорів було виділено 14 мільйонів євро. Так народився проєкт SNPA («Підтримка природно-заповідних територій в Україні»), який фінансував уряд Німеччини.

Коли я приєднався до ФЗТ у 2011 році, розпочалася перша фаза техніко-економічного обґрунтування. Тоді ще не було зрозуміло, які саме природоохоронні території мають отримати підтримку. Нам поставили завдання обрати «найкращих із найкращих», але спочатку потрібно було визначити, хто ними є.

Дев’ятим став національний природний парк «Меотида» в Донецькій області. Проте у 2014 році, після початку АТО та окупації Маріуполя проросійськими сепаратистами, парк довелося виключити зі списку учасників проєкту.

Наступним кроком було визначити потреби кожної природоохоронної установи.

Разом із профільним міністерством та партнерами консорціуму, який реалізовував проєкт — WWF-Україна, Українським товариством охорони птахів (BirdLife Ukraine) та консультантами, — ми оцінили наявну інфраструктуру. Виявилося, що багато парків практично не мали власних автомобілів, належної уніформи, комп’ютерів чи сучасних засобів зв’язку. Картина була доволі сумною.

Тому роботу зосередили на чотирьох основних напрямах. Перший — розробка планів управління.

Це базові документи, які визначають діяльність установи на наступні десять років. У межах цієї роботи, яка наразі охопила сім парків, також переглянули функціональне зонування територій та обговорили можливі зміни. Важливо, що ці плани створювалися за участі місцевих громад та інших зацікавлених сторін.

Другий напрям — інфраструктура та обладнання.

Для природоохоронних установ закупили 41 пікап Toyota, 10 автомобілів Renault Duster, мотоцикли, понад 700 комплектів уніформи, комп’ютери та засоби зв’язку. Паралельно розпочалося проєктування реконструкції адміністративних будівель із використанням екологічних та енергоефективних рішень.

Третій напрям — брендинг парків.

Команда розробила єдиний брендбук для українських природоохоронних установ, щоб уніфікувати вигляд інформаційних стендів, вебсайтів та друкованої продукції. Він також містив рекомендації щодо уніформи працівників, адже раніше кожна установа розробляла власний дизайн.

Четвертий напрям — це робота з громадами та діяльність на національному рівні.

Завдяки цьому аналогічну допомогу отримали ще п’ять природоохоронних установ:

національні природні парки «Сколівські Бескиди», «Зачарований край», «Черемоський», «Гуцульщина» та «Синьогора». Ми змогли закупити для них таку саму уніформу, автомобілі з однаковим брендингом та інше необхідне обладнання.

Так кілька років поспіль паралельно реалізовувалися два масштабні проєкти, які забезпечили розвиток 13 карпатських національних парків і заповідників.

Складності додавало те, що весь цей час ми працювали через організацію-посередника —

Українське товариство охорони птахів на чолі з тодішнім директором Олегом Дудкіним. Тоді я не бачив необхідності реєструвати ФЗТ як окрему організацію в Україні.

Проєкти SNPA та IKI мали окремі команди, працювали в різних офісах і навіть певною мірою конкурували між собою. Пам’ятаю, як хтось обурювався, чому інша команда першою отримала фотопастки для своїх парків. Відверто кажучи, це було непросто.

Усе змінила війна. Я сказав собі: «Стоп. Ми маємо бути однією командою».

У перші тижні повномасштабного вторгнення ми зареєстрували організацію в Міністерстві юстиції України. Національні парки зіткнулися з новими викликами, і нам потрібно було мати власну структуру, щоб швидко реагувати на їхні потреби. Замість двох команд, які конкурували між собою, з’явилася одна команда, що працювала заради спільної мети. Так ми працюємо й сьогодні.

Це шоста історія до 25-річчя ФЗТ в Україні. Ознайомитися з першими можна за посиланнями:

— #1 Прип’ять, гоголі та загати — як почалася діяльність ФЗТ в Україні

— #3 Дослідити весь гірський Крим: проєкт, що відкрив українських грифів для Європи

— #5 Курс на Карпати: чому у 2013 році ФЗТ призупинило роботу на Поліссі