“Дике Полісся”: 13 кандидатів до Смарагдової мережі

У Поліссі визначено 13 територій загальною площею понад 171 тисячу гектарів, які очікують на офіційне затвердження як частина Cмарагдової мережі. 

Створення нових природоохоронних територій і розширення вже існуючих — один із головних способів запобігти втраті біорізноманіття у світі. Визначальною підставою для надання ділянці національного чи міжнародного природоохоронного статусу є наявність рідкісних або типових оселищ, які мають особливу екологічну цінність.

На міжнародному рівні важливість охорони оселищ закріплена в Бернській конвенції. Вона визначає критерії, за якими території визнаються такими, що мають особливе природоохоронне значення: це оселища рідкісних, загрожених або репрезентативних типів.

Україна бере участь у створенні Смарагдової мережі — європейської системи природоохоронних територій, заснованої під егідою Бернської конвенції. Сьогодні в Україні визначено понад 370 таких ділянок, а в межах проєкту «Дике Полісся» ще 13 територій було перевірено за вимогами конвенції. Дані передано до її Постійного комітету, і ці території вже отримали статус кандидатів до Смарагдової мережі.

Рідкісні та типові оселища

Природоохоронці працюють із двома основними типами оселищ — рідкісними та типовими.

До рідкісних у Поліссі належать унікальні природні комплекси — заплавні дубові ліси, соснові бори з лишайниками, а також ялинники, що ростуть за межами південної межі свого природного ареалу.

Типові оселища, навпаки, займають великі площі й відображають характерні риси регіону: це торфовища, заплавні та заболочені луки, хвойні й листяні ліси, верхові болота. Хоча вони поширені, їхня площа невпинно скорочується через зміну землекористування та людський вплив, тож вони теж потребують охорони.

Добре збережені рідкісні та типові оселища є ключовими для підтримання біорізноманіття Полісся.

Навіщо охороняти оселища

Охоронювані оселища мають більш суворий режим захисту, ніж більшість заповідних територій. Якщо в національних парках чи заповідниках (категорія IV за класифікацією IUCN) певні види господарської діяльності частково дозволені, то в охоронюваних оселищах вони заборонені повністю.

Це має великий ефект для природи. У лісових оселищах така заборона дозволяє зберігати старі й сухостійні дерева, необхідні для рідкісних комах, як-от жук-олень, чи кажанів — наприклад, вечірниці велетенської. Збереження острівних ялинників і заболочених хвойних лісів створює сприятливі умови для рідкісних птахів — сичика-горобця та трипалого дятла. А захист водних оселищ сприяє збільшенню популяції європейської болотяної черепахи.

Подальші кроки

Виявлення цінних оселищ залишається важливою частиною роботи в межах Бернської конвенції.

“Досвід показує, що Полісся все ще зберігає природні перлини виняткової цінності. Один із прикладів — болото Макове, велика ділянка пралісів, яку вдалося знайти та взяти під охорону завдяки нашому проєкту. Наші польові дослідники переконані, що не всі рідкісні оселища в регіоні ще відкриті, тому подальший моніторинг є надзвичайно важливим”,— розповідає Еллені Вендрас, лідерка проєкту “Дике Полісся”, ФЗТ.

Охорона таких територій має значення не лише для природи, а й для громад. Вона дозволяє враховувати екологічні чинники під час планування господарської діяльності, правильно проводити оцінку впливу на довкілля, а також формує потужний освітній і культурний потенціал регіону.